Спускалися легесенько
Саночки з гори,
Спинилися тихесенько
У нашому дворі.
Подорожніх, ще й не простих
Вітер обійма,
Звітала до нас гостя –
Снігова зима.
А із нею Рік Новенький,
З торбою утіх:
“Дай вам, Боже, щасливенько!”

Прийшла Баба Зима із Совою:
Та прийшла не сама –
Привела з собою
Дідуся з бородою.
Довгою, пухнастою,
Білою, сріблястою.
Дідуся Морозом звати,
З ним малі морозенята
По сніжку гуляють,
Діток забавляють.

Г. Демченко.

Дід Мороз несе мішок
В нього теплий кожушок.
Ой ти, діду-дідусю,
Зігрій нашу Ганнусю.
Розв’яжи мерщій мішок,
Дай Ганнусі кожушок,
Надінь валянки на ніжки,
Хай вона пограє в сніжки.

На засніженім ставу
Між очеретами
Ліпим бабу снігову –
Хай гуляє з нами.
Надіваем капелюх
З пір’ям гусаковим,
Розфарбовуєм кожух
Квасом буряковим.
Ніс ладнаєм з буряка –
Ось вона у нас яка!
У руках – стара мітла,
Із вуглинок очі,
Тільки ніг, щоб не втекла,
Їй ліпить не хочем.

Т. Коломієць.

Стоїть баба снігова,
Була в баби голова,
Очі в неї – дві вуглини,
Ніс у баби із морквини,
Гріє руки під полою,
І ляка зайців мітлою,
Щоб вухаті не ходили,
Носа в неї не від’їли.

К. Михеїв.

Причепився Морозенко
Та й щипає помаленьку:
Ручки, ніжки вже щемлять,
Щічки з холоду горять.
Та ще носик чих та чих!
Бо замерз він більше всіх.
Відчепися ж ти, Морозе,
Бо течуть вже в мене сльози.