| „Валеологія” – наука про здоров’я |
|
|
| 27.04.2007 | |
|
”Я
не боюсь ще і ще раз сказати: турбота про здоров’я - найважливіша праця
вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя,
світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.” В.Сухомлинський На колонні при вході до храму Аполлона в м. Дельфах, що в Греції, ви-бито надпис „Пізнай себе”. Ці слова були гаслом цілого філософського вчен-ня, яке ґрунтувалося на уяві про те, що пізнання навколишнього світу відбу-вається через пізнання себе, своїх можливостей і прагнень. Це вчення дав-ньогрецьких філософів сьогодні можна трактувати так: для проникнення в таємниці природи і навколишнього світу велике значення має самопізнання. Відомий давньогрецький мислитель Сократ вважав, що люди, які пізна-ють себе, роблять багато доброго і дістають чисельні позитивні результати. І навпаки, той, хто себе не знає, зазнає багато прикрощів і невдач. За Сокра-том, знання є єдино правильним чинником і критерієм людської поведінки, тому людина насамперед повинна пізнати себе. Самопізнання веде людину до розуміння свого місця в світі, смислу життя, формує її характер, волю. Аналогічні погляди на роль самопізнання висловлював видатний україн-ський філософ Григорій Сковорода. Він писав, що коли ми хочемо виміряти небо, землю і море, то повинні насамперед виміряти самих себе своєю влас-ною мірою. Не змірявши себе, ми не можемо виміряти інші предмети. Сучасна наука довела вірність вчення стародавніх філософів, що перш за все, слід берегти духовне здоров’я людини, тому що від духовного стану за-лежить в значній мірі її фізичний розвиток. Власне духовність, як форма про-яву морального потенціалу людини, спрямованого на доброзичливість, спів-участь та безкорисливість здатна врятувати суспільство і особу від варварст-ва, агресивності та жорстокості. Ми повинні прагнути закладати в свої та ди-тячі душі милосердя, доброту. Справедливість, розуміння душі іншої люди-ни, її енергетики, звичаїв своїх предків. Без душі немає особистості, без осо-бистості немає прогресу цивілізації, без руху немає життя. Без духовності людина не може подолати хвороби, одужати, бути здоровою і щасливою. Крім духовного здоров’я потрібно вміти берегти і фізичне здоров’я. Здоров’я – основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей і здібностей особистості. Здоров’я – найбільша людська цінність, яку, на бага-то людей починають цінувати і берегти, втративши значну частину цього скарбу, відпущеного нам природою. Однією з умов збереження здоров’я є здоровий спосіб життя. То ж недарма, першочерговим завданням Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ ст.) визначено: „…виховання здорової, фізично розвиненої особистості, формування основ знань і навичок здорового способу життя”. Формування основ здорового способу життя ви-магає:
Вивчення та розв’язання цих потреб у полі зору валеології – науки про закономірності та механізми формування, збереження, зміцнення, відновлен-ня здоров’я людей та передачі його нащадкам. Термін „валеологія” походить від латинських слів „вале”, що означає „бути здоровим” і „логос” – „наука”. Таким чином, валеологія – наука про здоров’я. Древні римляни часто вітали одне одного словом „Вале!” – „Будь здоровим”. Валеологія як наука виникла не так давно. „Батьком” сучасної валеології називають російського вченого І.І.Брехмана, який в 1982 році науково обґрунтував необхідність охорони здоров’я практично здорових людей. Предметом вивчення валеології є здо-рова людина, тому часто термін валеологія пояснюють як наука про здоров’я людини або здоров’я здорових. Информация будет позже |
| < Пред. |
|---|