Для цієї гри потрібен маленький м'ячик і майданчик з рівною поверхнею. На майданчи­ку малюють прямокутник — "город". Ширина прямокутника довільна — відповідно до кількості гравців, які будуть вільно пересуватися по ньому. Довжина дорівнює відстані, на яку гравці можуть легко кинути м'яч.

Усі, хто бажає взяти участь у грі (кількість гравців не обмежується), діляться на дві команди: одна заходить у город, а друга, розділившись на дві групи, розташовується уздовж коротких боків прямокутника, що називаються "городками".

Городкові гравці починають кидати м'яч з таким розрахунком, щоб він влучив у когось із команди городу. М'яч, що перелетів через город, ловлять гравці з іншого боку й швиденько кидають знову. Вони можуть не лише влучати у когось м'ячем, а й перекидати його горою (наприклад, якщо члени супротивної команди з'юрмилися на другому кінці города). Кидати м'яч можна тільки з-поза меж города — від лінії його короткої сторони.

Команда, що у прямокутнику (городі), вільно пересувається, не виходячи за його межі. Гравці всіляко намагаються уникнути м'яча, бо кого м'яч торкнеться, той вибуває з гри. Але перед цим йому дозволяється схопити м'яч і, не виходячи за межі города, поцілити когось із супротивників. Влучення дає право залишатися у грі.

Якщо хтось із города упіймає м'яч руками в повітрі — має право повернути в гру когось із "вибитих" своїх товаришів по команді. Той, хто намагався впіймати м'яч, але випустив його з рук, також вибуває з гри. Коли всіх вибито з города, команди міняються місцями.

Цю саму гру можна організувати у інший спосіб. За допомогою лічилки обирають двох дітей, які вибиватимуть гравців з города. Поцілені просто вибувають з гри. Якщо м'яч торкнувся когось після удару об землю, влучення не зараховується. Після того як усіх городян вибито, обирають нових ведучих. Тривалість гри можна обумовити: наприклад, міняти ведучих після чотирьох-п'яти поцілювань.